Вільний джаз і, ширше, авангардний джаз — рідкісний гість у Києві. Це мистецтво не може розраховувати на велику аудиторію, а скоріше на певне коло поціновувачів всередині спільноти самих любителів джазу. Цінителів чистого духу музичного експериментаторства, не стиснутого ніякими формами, а тільки фантазією і культурою виконавця.
Володимир Тарасов — учасник
легендарного тріо «ГТЧ» (Ганелін - Тарасов - Чекасін), і
сам — легенда, чарівник барабанної установки, яка в його руках перетворюється
на повноцінний ансамбль, результатом чого стали 11 альбомів Atto, записаних соло на барабанах. Виходить він не лише за рамки стилів, але й видів мистецтв.
Так, один з його дисків називається «Думаючи
про Хлєбнікова», де записана фантазія на теми віршів великого поета.
На київському концерті тріо виконало шість композицій. Втім, композиції
— не вельми коректне слово,
швидше — просто твори, оскільки вони являли собою вільні імпровізації без попередньої домовленості, коли
один з партнерів задає початок, а решта включаються в гру. Власне, відчуття
взаємодії, спільного руху, загальної експресії і є те, чим цікавий вільний
джаз, який відмовився від ритму, мелодії і гармонії. Задавав тему в більшості
випадків Володимир Тарасов, однак він
головний акцент робив не на експресію, а використовував барабани і перкусію в
колористичних цілях, для створення якогось звукового ландшафту, в чому йому
допомагав Марк Дресслер з його
безліччю, іноді вельми оригінальних, способів звуковидобування. А вже в цьому
пейзажі звуків лунав самотній голос саксофона Ларрі Окса, який частіше подавав окремі репліки, свого роду
заклики, ніж пускався в довгі і шалені монологи. Втім, це є лише один з
можливих сценаріїв взаємодії.
Фотографії з концерту можна передивитись в альбомах соціальних мереж Facebook та Google+.
Текст — Олександр Юдін, фото — Олександр Зубко
Вільний джаз і, ширше, авангардний джаз — рідкісний гість у Києві. Це
мистецтво не може розраховувати на велику аудиторію, а скоріше на певне коло
поціновувачів всередині спільноти самих любителів джазу. Цінителів чистого духу
музичного експериментаторства, не обмеженого ніякими формами,
а тільки фантазією і культурою виконавця.
І в тому, і в іншому сенсі виступ тріо Jones Jones в складі барабанщика Володимира Тарасова з Литви, саксофоніста Ларрі Окса (Larry Ochs)
і контрабасиста Марка Дрессер (Mark Dresser) з США 20 листопада в
концертному залі Київської консерваторії був справжніми
ласощами.
Для Володимира Тарасова цей візит до Києва в цьому році другий після
чудового виступу в березні на фестивалі «Єдність»
в складі тріо з піаністом Володимиром
Соляником і контрабасистом Марком Токарем. На щастя, повторення не
змусило себе довго чекати.
Ларрі Окс відомий перш за
все як засновник одного з перших саксофон квартетів Rova, а також низки інших більш-менш
незвичайних складів.
Марк Дрессер також має репутацію музиканта з впізнаваним звуком, з майстерною
технікою і своєрідним музичним мисленням, який грав разом з усіма лідерами
авангардного джазу від Ентоні Брекстона
до Джона Зорна.
Музиканти тріо Jones Jones
познайомилися ще в 1983 році, а в 2006 нарешті зібралися і виявлене почуття
збігу було настільки сильним, що перший альбом так і називався We All Feel the Same Way (2008). В
цілому в їх спільній дискографії три альбоми.
Треба зауважити, що Володимир
Тарасов не є пуристом вільного джазу, тож іноді у створюваній ним атмосфері звуків починав вимальовуватися ритм цілком впізнаваний: марш, R & B, фокстрот, кекуок і щось ще. Але це не є ритм як такий, як чуттєве явище, а скоріше його іронічне цитування. А все разом: гра, максимальне напруження інтуїції, вміння чути один одного і спілкуватися без заздалегідь заданого мови.
Фотографії з концерту можна передивитись в альбомах соціальних мереж Facebook та Google+.
Текст — Олександр Юдін, фото — Олександр Зубко
Немає коментарів:
Дописати коментар